Лекції >> Програмування, комп’ютери і кібернетика >> Робота з рядковими та символьними величинами

Крім чисел, мови програмування можуть оперувати з окремими словами, наборами слів (реченнями, текстами). При цьому слова та їх набори необов’язково повинні мати смисл з точки зору людини – це можуть бути будь-які послідовності символів.

Під рядковою величиною розуміють значенн константи (змінної), яке складається з будь-якої послідовності символів кодової таблиці ЕОМ. Для такої величини кількість символів може бути від 0 до 255.

Під символьною величиною розуміють значення константи (змінної), яке складається з будь-якого, але тільки одного символу кодової таблиці комп’ютера. 

Над рядковими та символьними величинами можна виконувати такі операції як склеювання, визначення довжини величини, виділення (вирізка) частини символів з цілої послідовності тощо.    

Навчальна алгоритмічна мова.

У НАМ комп’ютера. 

Над рядковими та символьними величинами можна виконувати такі операції як склеювання, визначення довжини величини, виділення (вирізка) частини символів з цілої послідовності тощо.    

Навчальна алгоритмічна мова.

У НАМ рядкові та символьні величини не розрізняються, а використовується лише рядковий тип величин, який позначається службовим словом лит. Тому ще іноді про такі величин у НАМ говорять як про літерні. Рядкові величини беруться у лапки, наприклад: “так”, “ні”, “інформатика”, “12йокCKEBWLKSM=+//$”, “1”, “10_А” тощо.

У тілі програми значення змінних та констант рядкового типу заключають у лапки. Наприклад, y := “вперед”.

У Е-практикумі максимальна кількість символів (довжина), що входять до складу рядк рядкові та символьні величини не розрізняються, а використовується лише рядковий тип величин, який позначається службовим словом лит. Тому ще іноді про такі величин у НАМ говорять як про літерні. Рядкові величини беруться у лапки, наприклад: “так”, “ні”, “інформатика”, “12йокCKEBWLKSM=+//$”, “1”, “10_А” тощо.

У тілі програми значення змінних та констант рядкового типу заключають у лапки. Наприклад, y := “вперед”.

У Е-практикумі максимальна кількість символів (довжина), що входять до складу рядкової величини,  рівна 16.

Основні операції:

§  додавання (склеювання):

нехай х := “фіз”, у := “мат”, z := x + y, тоді z набуде значення ”фізмат”

(зауважимо, що на результат впливає порядок доданків);

§  визначення довжини (кількості символів):

нехай y := длин (“університет”), тоді у набуде значення 11;

нехай y := длин (&ld dquo;, “12йокCKEBWLKSM=+//$”, “1”, “10_А” тощо.

У тілі програми значення змінних та констант рядкового типу заключають у лапки. Наприклад, y := “вперед”.

У Е-практикумі максимальна кількість символів (довжина), що входять до складу рядкової величини,  рівна 16.

Основні операції:

§  додавання (склеювання):

нехай х := “фіз”, у := “мат”, z := x + y, тоді z набуде значення ”фізмат”

(зауважимо, що на результат впливає порядок доданків);

§  визначення довжини (кількості символів):

нехай y := длин (“університет”), тоді у набуде значення 11;

нехай y := длин (“математика і фізика”), тоді у набуде значення 19;

§  вирізка, за допомогою якої можна виділити частину рядка, вказавши номер першого та останнього символів:

нехай у := ”велосипед”, z := у [7:9], k := у [4:7],  тоді z набуде значення ”пед”, а k набуде значення ”осип”.

Basic.

У MSX-Basic рядкові та символьні величини не розрізняються, а використовується лише рядковий тип величин, який для змінної можна оголосити у два способи: дописати до імені змінної символ $ або використати оператор DEFSTR. Наприклад,

А$, B1$, C$ (10), WORD$ ; 

DEFSTR A, B1, С (10), WORD.

У програмі значення констант та змінних рядкового типу заключають у лапки. Наприклад, y := “вперед”.

Операції та деякі функції MSX-Basic, що використовуються для роботи з рядковими величинами:

§  + - додавання (склеювання):

нехай Х = “фіз”, Y = “мат”, Z = Х + Y, тоді Z набуде значення ”фізмат”;

§  LEN (A$) - визначає довжину рядкової величини A$ (кількість символів):

нехай Y = LEN (“університет”), тоді Y набуде значення 11;

нехай X$ = “математика і фізика”, Y = LEN (X$), тоді Y набуде значення 19;

нехай Y = LEN (“”), тоді Y набуде значення 0;

§  MID$ (А$, M {, N}) – виділяє з А$ частину рядка довжиною N символів, починаючи з позиції М. За відсутності параметра N виділяється частина рядка, починаючи з позиції М і до кінця рядка:

нехай Y$ = MID$ (“університет”, 9, 3 ), тоді Y$ набуде значення “тет”;

нехай X$ =”123456789”, Y$ = “університет”, MID$ (X$, 4, 3 ) = Y$, тоді X$ набуде значення “123уні789”;

§  LEFT$ (X$, N) – виділяє з Х$ частину рядка довжиною N символів, починаючи з крайнього лівого символу;

§  RIGHT$ (X$, N) – виділяє з Х$ частину рядка довжиною N символів, починаючи з крайнього правого символу;

§  STRING$ (N, X$) – формує рядок довжиною N, утворений першим символом X$. Другим аргументом даної функції може бути ціле число Х (0£Х£255) – код ASCII певного символу; тоді рядок формується з символу, код якого подано вказаним числом;

§  SPACE$ (N, X$) – формує рядок символів-пропусків довжиною N;

§  INSTR ({N,} X$, U$) – дає число, рівне номеру позиції, починаючи з якої частина рядка (U$) входить до всього рядка (X$) (при цьому відлік позицій ведеться з N-ої позиції). За відсутності параметра N відлік позицій починається з першої позиції;

§  STR$ (A) – перетворює десяткове число А у рядок символів, який має форму десяткового числа;

§  VAL (X$) – перетворює символьне подання X$ десяткового числа у числовий тип, тобто значенням цієї функції є десяткове число.  

Pascal.

Символьні величини описуються як тип даних char. У програмі значення змінних і констант цього типу мають бути поміщені у апосторофи, наприклад:

Var

   Simb : char ;

. . .

   Simb              := ‘A’ ;

Рядкові величини описуються як тип даних string (див. стор. 18). Рядок по іншому можна розглянути як масив, компоненти якого мають тип char і тип індекса має нижню межу рівну 1, тобто тип string  описується як array [1..255] of char. При використанні у програмі значення рядкових констант та змінних поміщаються у апострофи, наприклад

Var

   Name: string ;

. . .

   Name := ‘ Шевченко Тарас Григорович ‘ ;

Над рядковими даними допустимі операція зчеплення (“склеювання”) та операції відношення. Наприклад,

нехай Х := ’фіз’, Y := ’мат’, Z := Х + Y, тоді Z набуде значення ’фізмат’ ;

умова ‘ стіл ’ <= ‘ стілець ’ є істинна (true) ;

умова ' 12 ' > ' 2 ' є хибна (false) .

Серед усіх можливих значень рядків є порожній рядок. Він зображується двома одинарними лапками, між якими нічого немає.

Для того, щоб символ “апостроф” входив до складу рядка, у запису рядка цей символ повтороють двічі. Наприклад,

Write ( ' ім ’ ’ я ' ) виведе на екран рядок ім’я.

Стандартні функції та процедури для роботи з рядками:

§  Concat (S1, S2, … Sn : string) : string – виконує послідовне зчеплення рядків S1, S2, … Sn. Результуючий рядок не повинен перевищувати 255 символів.

§  Copy (St : string, Poz : integer, N : integer) : string - виділяє з рядка S фрагмент довжиною N символів, починаючи з позиції Poz;

§  Length (St: string) : integer — повертає довжину рядка;

§  Pos (Substr : string, St: string): byte - повертає позицію, з якої рядок Substr перший раз зустрічається в рядку St.

§  Delete (St : string, Poz: integer; N : integer) – з рядка St вилучає N символів, починаючи з позиції Poz;

§  Insert (SubSt : string, S: string, Poz: integer) - вставляє рядок SubSt  у рядок S, починаючи з позиції Poz;

Для перетворення чисел у рядок і навпаки служать процедури:

§  Str (X, St) - перетворює числове значення величини X у рядок St.  Після Х може записуватися формат, аналогічний формату виводу в операторі Write;

§  Val (St : string, V, Code : integer) - перетворить рядок St у значення числової змінної V. Рядок St повинний бути коректним записом числа. Якщо це не так, V = 0, Code <> 0. У випадку вдалого перетворення Code = 0.

До окремого символу рядка можна звернутися, якщо у квадратних дужках після імені вказати індекс. Наприклад, до п’ятого символу змінної Name можна звернутися так: Name [ 5 ]. Якщо звернутися до нульового індек­су рядкової змінної, то одержимо кількість символів у рядку.

І етап. Спочатку визначимо довжину (кількість символів) для даного рядка. Довжину рядка використаємо як кінцевий параметр циклу. У циклі послідовно, починаючи з першого, братимемо по одному символу і перевірятимемо: якщо вказаний символ рівний літері “л”, то лічильник кількості літер “л” збільшуємо на одиницю. Зауважимо, що на початку роботи програми лічильнику потрібно присвоїти значення 0 (n := 0).

ІІ етап. Складемо блок-схему алгоритму (мал. 18).

ІІІ етап. Запишемо текст програми.

IV етап.      Тест1. Рядок: “лелека летить”. Результат n=3. 

Тест2. Рядок: “інформатика”. Результат n=0. n  

І етап. Вводимо даний рядок символів як значення змінної А. Результуючий рядок сформуємо як значення нової змінної В. Процес утворення результуючого рядка реалізуємо так: визначимо довжину даного рядка; використаємо цикл, за допомогою якого послідовно братимемо по одному символу і, якщо взятий символ не пропуск, то “приклеїмо” його справа до поточного значення створюваного рядка.

ІІ етап. Блок-схема алгоритму.

ІІІ етап. Запишемо програму.

IV етап.      Тест1. Рядок: “VфізVматV”. Результат: “фізмат”.

        Тест2. Рядок: “фіз.-мат.”. Результат: “фіз.-мат.”.n