У зразках та прикладах програм символами { } будемо обмежувати ті фрагменти, які можуть бути відсутні у тексті програм. Такими ж символами будемо обмежувати авторські коментарі, які не записуються до тексту програм. У символах < > поміщатимемо смислове описання параметрів (фрагмен ів), які необхідно мати у тексті програми для того, щоб вона виконувалася на ЕОМ.
Basic.
Програма на мові MSX-BASIC являє собою послідовність пронумерованих рядків (цілі числа від 0 до 65529) до яких записують команди (оператори) мови. Якщо певний рядок містить декілька операторів, то вони відокремлюються символом “двокрапка”. Текст програми записується тільки літерами англійської мови, коментар або підказки можна записувати й кирилицею.
На початку програми як правило поміщають коментар, - після номера записують оператор REM або символ апострофу операторів, то вони відокремлюються символом “двокрапка”. Текст програми записується тільки літерами англійської мови, коментар або підказки можна записувати й кирилицею.
На початку програми як правило поміщають коментар, - після номера записують оператор REM або символ апострофу, після якого записують текст коментарю.
Текст програми, як правило, закінчується оператором END.
Для полегшення внесення змін у програму, рядки нумерують з деяким кроком, наприклад через 10 номерів: 10, 20, 30 і т.д. Кожен рядок повинен містити не більш як 225 символів – такий екранний рядок називається логічним.
Особливості роботи з MSX-BASIC на ЕОМ “YAMAHA”.
Комп’ютер може працювати у двох режимах:
1. Режим прямого виконання команд. Команди (оператори) вводя , після якого записують текст коментарю.
Текст програми, як правило, закінчується оператором END.
Для полегшення внесення змін у програму, рядки нумерують з деяким кроком, наприклад через 10 номерів: 10, 20, 30 і т.д. Кожен рядок повинен містити не більш як 225 символів – такий екранний рядок називається логічним.
Особливості роботи з MSX-BASIC на ЕОМ “YAMAHA”.
Комп’ютер може працювати у двох режимах:
1. Режим прямого виконання команд. Команди (оператори) вводяться у новий рядок екрану без нумерації і виконуються безпосередньо після вводу в оперативну пам’ять – натисканням клавіші Enter (позначатимемо ¿ ). Наприклад, набравши з клавіатури
А=5 : В=7 : PRINT “A=”; A : PRINT “C=”; A + B ¿
одержимо на екрані результат:
А=5
С=12
2. Режим виконання програми. Програму можна виконати, якщо кожен її рядок занесено до оперативної пам’яті (ОП), причому кожен рядок команд, що екранний рядок називається логічним.
Особливості роботи з MSX-BASIC на ЕОМ “YAMAHA”.
Комп’ютер може працювати у двох режимах:
1. Режим прямого виконання команд. Команди (оператори) вводяться у новий рядок екрану без нумерації і виконуються безпосередньо після вводу в оперативну пам’ять – натисканням клавіші Enter (позначатимемо ¿ ). Наприклад, набравши з клавіатури
А=5 : В=7 : PRINT “A=”; A : PRINT “C=”; A + B ¿
одержимо на екрані результат:
А=5
С=12
2. Режим виконання програми. Програму можна виконати, якщо кожен її рядок занесено до оперативної пам’яті (ОП), причому кожен рядок команд, що має свій номер, в ОП заноситься окремо.
Щоб занести рядок у пам’ять, необхідно на екрані набрати його номер, записати його команди та, розмістивши курсор на символах даного рядка, натиснути клавішу Enter.
Перед виконанням програми, як правило, перевіряють її текст, що міститься у оперативній пам’яті (команда LIST).
Запустити програму на виконання можна, скориставшись командою RUN.
Команди Ваsic для роботи з програмою.
|
New
|
вилучає з ОП наявну програму
|
|
List
|
виводить записану в ОП програму або деякі її рядки на екран, наприклад:
List (вся програма)
List . (останній рядок програми або рядок, на якому припинилось виконання програми через помилку)
List 20- (рядки з 20 до кінця програми)
List -30 (рядки з початку програми до 30)
List 50-80 (рядки з 50 по 80)
List 60 (рядок 60)
|
|
RUN
|
починає виконання програми, наприклад:
Run (виконання розпочинається з першого рядка програми)
Run 100 (виконання програми розпочинається з рядка 100)
|
|
Auto
|
забезпечує автоматичну нумерацію рядків при введенні тексту програми до ОП, наприклад:
Auto , (нумерація з 0 кроком 10)
Auto 20, 5 (нумерація з 20 кроком 5)
|
|
Delete
|
вилучає рядки, які вже записані в ОП, наприклад:
Delete . (останній рядок програми або рядок, на якому припинилось виконання програми через помилку)
Delete -30 (рядки з початку програми до 30)
Delete 5-10 (рядки з 5 по 10)
Delete 60 (рядок 60)
|
|
RENUM
|
перенумеровує рядки програми, записаної в ОП, наприклад:
Renum (всі рядки програми перенумеровуються з кроком 10)
Renum 20, 5, 10 (починаючи з рядка 5 нумерація розпочнеться з номера 20 з кроком 10)
|
|
KEY OFF/ON
|
забирає з екрану/ виводить на екран значення функціональних клавіш
|
|
KEY List
|
виводить на екран 10 повідомлень про значення кожної функціональної клавіші
|
|
Cont
|
відновлює виконання програми з того місця, де воно було припинене оператором Stop або комбінацією клавіш Ctrl+Stop
|
|
tron
|
включає режим трасування, за яким виконання програми супроводжується виводом на екран номерів послідовно виконуваних рядків
|
|
troff
|
відміняє введений раніше режим трасування
|
|
clear
|
ініціалізує (виконує обнуління) всіх змінних
|
Pascal.
Структура програми на мові Pascal схожа на програму, написану на НАМ, вона включає заголовок, розділ опису та розділ операторів:
Program <Ім’я_програми>;
Uses <перелік модулів>;
Label <перелік міток>;
Const <перелік констант>;
Type <перелік типів даних>; Var <перелік змінних разом з описанням їх типів>;
Procedure <ім’я>;
<тіло процедури>;
Function <ім’я>;
<тіло функції>;
Begin
<оператори>
End.
Заголовок програми включає службове слово Program та ім’я програми (до одного словом), після якого ставиться символ “крапка з комою”.
Розділ опису може містити:
§ розділ модулів (USES). До переліку модулів включаються імена як стандартних модулів (Crt, Dos, Graph тощо), так і модулів, створених користувачами. Наприклад,
USES Crt, Dos, MyMod;
§ розділ міток (LABEL). Мітки у переліку відокремлюються комою. Використання мітки у розділі операторів дозволяє за допомогою оператора Goto виконати перехід на той оператор, перед яким поставлена мітка;
§ розділ констант (CONST). У цьому розділі кожному імені константи присвоюється постійне числове або рядкове значення. Різні константи відокремлюються крапкою з комою. Наприклад,
CONST
Vxid = ’ Блок ’ ;
Kod = $124 ;
§ розділ типів (TYPE). Якщо у розділі описується більш, ніж один тип даних, то вони відокремлюються крапкою з комою. Наприклад,
TYPE
Matr = array [1 . . 5] of real ;
LatLit = ( ‘a’ . . ’z’ ) ;
Dni = 1 . . 31;
§ розділ змінних (VAR). Між змінними різних типів ставиться крапка з комою. Наприклад,
VAR
A, B, C : integer ;
Rez, S : real ;
§ розділ процедур і функцій. У цьому розділі розміщуються підпрограми, роль яких виконують процедури та функції. У загальному випадку така підпрограма має структуру, аналогічну програмі.
Розділ операторів починається словом BEGIN і закінчується словом END (після якого обов’язково ставиться крапка), між цими словами розміщуються оператори програми. Оператори програми відокремлюються один від одного символом “крапка з комою”.
Особливості синтаксису Pascal-програми.
Кожен елемент даних, що використовуються у програмі має бути описаний у розділах CONST або VAR. Виключення складають дані, які задані безпосередньо значенням. Наприклад,
Sum := X + 5 { 5 – елемент даних, заданий значенням }
Якщо у програмі використовуються нестандартні типи даних, то описання типу у розділі TYPE завжди передує описанню змінної.
Основні операції (команди) для роботи з програмою див. у п. §1
С.
Структура програми на мові С схожа на програму, написану на Pascal, але має ряд відмінностей - вона включає директиви включення файлів (аналог Uses), вхідну точку, розділ опису та розділ операторів:
#include <ім’я файлу> директива включення;
<тип та ім’я змінної> перелік змінних разом з описанням їх типів;
main() вхідна точка
{
<оператори>
}
Директива включення файлів має наступний синтаксис:
#include
#include
……….. ………..
#include
По-перше, слід звернути увагу на те, що ця директива не завершується символом „крапка з комою”. По-друге, файл, що підключається, повинен мати розширення .h – header-файл.
Розділ опису містить тип змінних та самі змінні. Наприклад:
int name;
float var1, var2, var3
double temp;
char ch;
Вхідна точка. Усі програми на мові С повинні міститив собі хоча б одну функцію. Функція main() – вхідна точка будь-якої програмної системи, причому немає різниці, де її розташувати але вона повинна бути присутня в тілі програми. В даному прикладі вона немає параметрів, тому за ім’ям функції розташовані порожні дужки.
Розділ операторів починається символом { і закінчується символом } (аналог Begin та End у мові Pascal) між цими словами розміщуються оператори програми. Оператори програми відокремлюються один від одного символом “крапка з комою”. |
